22 червня 2012
День скорботи.
«22 июня, ровно в четыре часа, Киев бомбили. Нам объявили, что началася война.»
71 рік тому фашистська Німеччина розпочала війну проти СРСР, проти України. Моєму дідові Тимофію Павловичу Гулько, котрий уцілів на Фінлянській війні, знову довелося надівати солдатську форму. Дід не впирався, не ховався, не виставляв, як захисний щит, свої недуги та поважні роки. Він свідомо відправився на фронт, бо переймався думкою захистити свою велику родину, свою землю. За віком дід копав окопи. Слідом за батьком пішов воювати його старший син Іван, мій дядько. Смертю хоробрих Іван Тимофійович поліг на полі брані. Його кістки покояться у братській могилі, що під Яссами. Мій батько Пилип Тимофійович, 1925-го року народження, з 18 років на фронті. Зі зброєю в руках звільняв західноєвропейські країни від німецького поневолення. До останнього дня носив у литках металеві осколки. Тепло згадував своїх бойових побратимів.
Чоловіки нашого роду є воїнами. Ми, жінки, горді за них. Такими ж свідомими воїнами виховуємо і своїх синів.

***
Пристрасті, пов’язані з вболіванням за результат гри, можуть призвести до смерті.
Як повідомив «Шанхай Метрополіс», 26-річний фанат з Китаю Янь Сяосан, у нічний час безперервно переглядав матчі Євро-2012. Щоб загострити свої емоції, Я. С. палив цигарки та прикладався до чарчини. Вранці, після нічного «відпочинку», молодий чоловік вирушав на роботу. Такі «нічні бдєнія» Я. С. проводив протягом 11-ти ігрових днів. На решту молодого, здорового чоловіка, не вистачило: організм,  не витримавши навантаження, врешті решт...