Сценарій казки "Дюдя"
Сценарій казки «Дюдя»
Дійові особи:
Ведуча.
Дюдя.
Славчик
Бабця.
Батько.
Мама.
Гавчик.
Нявчик.
Горобчики-славні хлопчики.
Сорока-білобока.
Білочка Жаринка.
Сани – двоє хлопчиків.
Дерева – всі діти класу, не охоплені ролями.
І ДІЯ
Ведуча:
Виплив місяць із небес –
Розсипав зірки, як овес.
Я теє зерно в торбу зібрала
А вам, маленькі, казку написала.
Не в морі-океані, не на острові Буяні, а в чудовому куточку України живе-поживає невелика сімейка.
Кожен герої представляєть себе, кланяється глядачам.
Тільки татко, та мама, та бабця, та Славчик. Під ногами крутиться Нявчик, а на дворі вірно служить Гавчик.
То весела й роботяща сімейка. Тільки Славчик наче не їхній.
Поміркуйте про Славчика, дітки, самі.
У переддень Нового року сонечко чомусь довго не сходило.
Герої зображують:
Татко запріг коней і разом з мамою потемки поїхав на ферму. Гавчик сумлінно стеріг ворота. Бабця з Нявчиком клопоталися на кухні. Славчик тим часом спав. Ой, невже проснувся?
Бабця кидається до Славчика. Бабця:
– Доброго ранку.
Славчик (потягується і позіхає):
– Що зварила?
Бабця:
– Кашку. Але спершу вмийся, причепурись. А вже потім сідай до столу.
Славчик:
– Не хочу вмиватися. Не буду одягатися.
Бабця (стогне):
– Ох, ох.
Вмиває Славчика, чистить йому зуби, одягає, з ложки годує.
Славчик (вередливо):
– Хочу надвір. Збирай мене!
Бабця (надіває на онука штанці, кожушок, чобітки і шапочку):
– Одягайся тепленько. Надворі Дюдя.
Славчик, бабця і Нявчик виходять на подвір‘я.
Гавчик біжить до Славчика. Голосно гавкає. Лизнув хлопчика у щічку. Кружляє навколо нього.
Бабця (водить пальцем, наказує):
– Гавчику, за Славчиком наглядай.
Гавчик:
– Гав, гав, гав.
Бабця:
– Ідіть гуляти. Мені треба обід готувати.
Бабця повертається з Нявчиком до хати.
Славчик з Гавчиком прямують до лісу.
Горобчики-славні хлопчики галасують, не звертають уваги на Славчика.
Сорока-Білобока:
– Кре! Кре! Я кашку зварила. Діток нагодувала!
Славчик (зупиняється, піднімає головку):
– А найменшенькому дала?
Сорока-Білобока (сердито):
– Не дала, кре, кре. Найменшенький не доріс. Він мені водички не приніс.
ІІ ДІЯ
Славчик у лісі.
Діти зображають дерева.
Славчик з Гавчиком зупиняється коло одного дерева.
Славчик:
– Жаринко, де ти?
Цокає горішками.
Несподівано появляються Дюдя. (Хлопчик навпочіпках.)
Гавчик гавкає на нього.
Дюдя повільно піднімається, немовби росте.
Славчик зображує здивування: кліпає, жмуриться, широко розплющує очі.
За спиною Дюді Жаринка. Білочка відвертається від Славчика. Вдає, що його не знає.
Дюдя:
– Привіт, Славчику.
Славчик:
– Ви мене знаєте?
Дюдя:
– Я всіх дітей знаю, бо я – Дюдя. Чув про мене?
Славчик:
– Так, чув. Бабця мене одягала і казала: "Надворі Дюдя".
Дюдя:
– Тебе вдягала бабця? Може, вона тобі зуби чистила і з ложки годувала?
Славчик:
–Я люблю гратися. А працювати не люблю. То не цікаво.
Дюдя (задумливо):
– Сьогодні я катаю дітей на своїх чарівних санках. Хотів і тебе покатати.
Змахує залізною палицею.
Поміж деревами мчать санчата. Зупиняються біля Дюді.
Дюдя з Жаринкою сідають у санчата. Славчик теж хоче сісти.
Дюдя (сердито):
– Не сідай!
Славчик (плаксивим голосом):
– Чому?
Дюдя:
– Я не катаю ледарів.
Дюдя змахує палицею. Санчата летять поміж деревами і зникають.
Славчик витирає кулачком сльози. Гавчик кружляє довкола нього і жалісливо дзявкотить.
Бабця (стоїть коло хати, долоні коло рота):
– Агов, Сла-вчи-ку, де ти? Обізвись!
Гавчик:
– Гав, гав.
Друзі прямують додому.
На подвір‘ї Славчик працює. Маленькою лопаткою відкидає сніг. У хаті самостійно роздягається.
ІІІ ДІЯ
Новорічна ніч.
Сімейка за святковим столом. Татко, мама і бабця їдять, п‘ють, дивляться Новорічний концерт.
Славчик, Нявчик і Гавчик сплять.
Тато бере сина на руки і несе у темну кімнату. Тато повертається і сідає за стіл.
До Славчика прибігають Гавчик і Нявчик.
В кімнату зі свистом влітають сани. У санах Дюдя з Жаринкою. Гавчик викочив на стілець і гавкає. Нявчик ховається за стільцем і тремтить.
Дюдя:
– Привіт, Славчику!
Жаринка привітно махає лапкою до Славчика.
Славчик (зіскакує з ліжка. Швидко говорить):
– Я відкидав сніг. Я нагодував Гавчика з Нявчиком. Я…
Дюдя:
– Молодчинка. Сідай на сани. Покатаю.
Гавчик скімлить.
Славчик бере Гавчика за руку і стрибає з ним у санчата.
Санчата летять повз кущ бузини, на якому сплять горобчики-славні хлопчики.
Дюдя (розмахує палицею):
– Ого-го-го-го, це я – Дюдя, мчу! Ого-го-го!
Славчик:
– Ва-у, ва-у!
Гавчик гавкає.
Сорока-Білобока:
– Славчик уже доріс. Його Дюдя під зорі поніс!
Всі діти, один за одним, приєднуються до санчат і бігають, буцім-то літають.
Ведуча:
Фай! Фай! Фаю!
Із торби зірки випускаю.
Хай світять вгорі, усміхаються.
Дітям чарівні сни присилають.
Посипає хоровод пшеницею і вітає з Новим роком.