Свята великомучениця Варвара

І перстеник у Варвари
Невістці достала,
І, всім святим поклонившись,
Додому верталась.
Т.Шевченко “Наймичка”

Свята великомучениця Варвара здавна користується великою любов’ю серед українців. Пам’ять святої православна церква відзначає 17 грудня.
Варвара за життя виконала Божий задум, покладений на неї. А після того, як її дух перенісся у Царство Небесне, стала захисницею водіїв, шахтарів, жінок, дівчат і всіх, хто звертається до неї за допомогою.
Народилася Варвара в грецькому місті Іліополі у заможній родині. Батько святої Діоскор фанатично поклонявся язичницьким богам. Хоча дівчина змалку росла без матері, але Божа благодать рано зійшла на нею. Вона була вродлива, мала світлий розум і чуйне серце. Усамітнена, замкнена від людських очей у верхніх кімнатах (тоді був звичай не показувати знатних, багатих дівчат, а замикати їх) Варвара не нудьгувала. Господь керував її думами і спрямовував їх до благого кінця. Вона сама дійшла розумом: створити небо і землю, все видиме і невидиме могла тільки надзвичайно потужна сила. Хоча вона схована від людських очей, але присутня у всьому. У світі існує порядок, значить усі справи виконується згідно з волею цією верховної сили. На таке не здатні дерев'яні, хай навіть позолочені божки.
Варвара відмовляла всім женихам, чим дуже засмутила батька. Адже Діоскор, як усі смертні, мріяв про продовження роду. У цей час дівчина познайомилась із християнами. Священик, який прибув із Єгипту, її охрестив. Благодать святого хрещення мала таку силу на чисту душу, що Варвара нарекла своїм нареченим Ісуса Христа.
Між святою дівою і батьком відбувся серйозний конфлікт. Діоскор віддав непокірну доньку властям міста. А ті заточили дівчину в темницю. Там її жорстоко посікли воловими жилами і заточили в темницю.
О, диво! Близько півночі казенне приміщення залило небесне світло осяяло. Невимовна радість, захоплення переповнили Варварину душу. В оточенні небесної слави до святої Варвари з'явився її коханий Жених. Ісус Христос ласкаво сказав: «Сміливіше, наречено Моя, не бійся! Я завжди з тобою: охороняю тебе і споглядаю твій подвиг».
Підбадьорена Варвара знала, що за Христа вона готова прийняти смерть і що вона не похитнеться у вірі. Знову святу люто катували: оголену повісили на дереві, стругали її тіло залізними кігтями, опалювали ребра гарячими свічками, а голову били молотком. Глядачі були вражені стійкістю дівчини. Одна жінка, на ім'я Іуліанія, підійшла до мучителя й стала голосно звинувачувати його у жорстокості. Іуліанію теж мучили. Свята Варвара молилася тоді Господові, щоб дав цій жінці силу вистояти до кінця задля великого подвигу.
Коли святу Варвару вели на страту (сам батько відтяв мечем їй голову), то дорогою вона вголос творила молитву:

«О, безначальний Боже, який сотворив небо і землю, і однаково милосердний до добрих і злих! Почуй тепер рабу твою: допоможи всякій людині, котра благоговійно згадає мої страждання і з вірою звернеться по мою допомогу. Хай же обмине її несподівана смерть і випадкова хвороба не трапиться з нею».
На порі стояв 306 рік, четвертий день грудня.
Руська земля, осяяна святим хрещенням, гостинно приймала сестер і доньок грецьких царів, із якими одружувалися київські князі.
Правнук святого Володимира, великий князь київський Михайло Святополк. 1108 року одружився на царівні Варварі, дочці грецького царя Олексія Комнева, що з Константинополя. Царівна, збираючись у далеку дорогу, випросила у батька мощі святої великомучениці Варвари. Князь Михайло прийняв мощі з честю. Він заснував церкву в ім'я св. архістратига Михайла. Згодом при цій церкві був відкритий монастир, який став називатися Михайлівським. Святі мощі зберігалися в монастирі в дерев'яній труні.
Гетьман Малоросії Іван Мазепа пожертвував срібну раку для мощей, вагою 250 кілограмів. Тоді була виготовлена срібна рука, із вправленими в нею частинками чесних мощей. Нею освячували воду та черпали воду, від якої хворі отримували зцілення.
У минулому столітті, писля державного перевороту, у Росії до влади прийшли антихристи. Срібна рака і срібна рука святої безслідно зникли.
Напередодні Великою вітчизняної війни антихристи висадили в повітря Київський Золотоверхий Михайлівський монастир. Мощі святої Варвари перенесли в Кафедральний Собор святого Володимира. Тут вони перебувають і сьогодні.
Особливо величаво богослужіння святій Варварі проходило в 2007 році, приурочене 1700-літтю мученицької смерті святої.
Після служби і Божественного Причастя батюшка Михайло охоче відповідав на запитання прихожан, серед яких перебувала раба Божа Лідія.
Я дізналась про таке: готуючись до великої події, церква заздалегідь закупила 150 кілограмів срібла. Упродовж шести місяців зі срібла та дерева майстри Київського ювелірного заводу виготовляли раку. Відновили там і срібну руку святої. Відлита рука відтворює вигнуту ківшиком жіночу долоню (щоб черпати воду) і містить у собі часточки мощей святої Варвари. На пожертвуване золото також була виготовлена корона. Вона досить важка. Корону прикрашають червоні самоцвіти. Батюшка довірливо, із душевним трепетом, повідав про те, що він теж брав участь у перекладанні чесних мощей у нову раку. Сказав: мощі перебувають у гарному стані. Їх досі прикриває сукенка, тканина якої дуже ветха.
Друже, знайди час і завітай у Собор святого Володимира – прихисток святих мощей святої великомучениці Варвари. Благоговійно, колінноприклонно схили своє серце до них. З вірою проси допомоги. Свята Варвара обов’язково тебе почує і дасть полегшення у скорботах.