Книга – Інтернет – Книга

Коли буваєш у читальних залах Києва, то дивує  мала кількість читачів. «Це наш головний біль. Студенти перестали до нас ходити. Усі зараз працюють в Інтернеті», – висловлюють жаль бібліотекарі.

Стурбованістю сповнені слова відомого вченого Сергія Івановича Білоконя: «Ми останнє покоління, що читає книги. Нам постійно прищеплюють ідею: в Інтернеті можна все знайти. Але ж там є тільки те, що закладено. Користуватися Інтернетом треба. Проте використану інформацію обов’язково уточнювати в книгах і на них посилатись. Бо Інтернет – штука анонімна і за неправдиву інформацію ніхто не відповідає».

Виходить, що найдивовижніший витвір людства – книгу, підростаюче покоління ігнорує.

В історії книги, яка нараховує більше п’яти тисяч років, відомі періоди неабиякого інтересу до читання і збайдужіння до нього. Приміром, автор однієї глиняної таблички, написаної в давньому Вавилоні, журиться: наступили тяжкі часи, боги розгнівались, діти не слухаються батьків, усякий поривається написати книгу. Тобто кожен чоловік зайнятий писанням, а не читанням. Ще приклад: в Англії в XVII ст. небажання читати книги пояснювали їхньою багаточисельністю. У Передмові до книги «Знакомство с русскими поэтами», надрукованій у Києві в друкарні І. і А. Давиденків 1871 року, читаємо: «Изредка услышишь какой-либо гармонический, задушевный стих, который мгновенно оживляет мертвенное запустение нашей родной литературы». Або ж, натхненний винайденням фонографа, автор статті «Конец книги» пише: «Спокойно развалясь на подушках дивана, в удобных позах, не утомляя глаз, люди будут слушать интересные романы или поэмы, передаваемые фонографом, со всеми оттенками голоса… Не сомневаюсь, что книги, наконец, будут забыты всеми жителями земного шара и печать останется только для торговли и частных надобностей. Так или иначе, а песня спета. Мы видим перед собой ее предсмертные часы».

Чи не криється в останньому абзаці причина того, чому молодь недоброзичливо ставиться до книги. Читання – то важка праця. І, як кожна діяльність, вимагає для його виконання навиків і морально-етичних якостей. У нашому випадку: спокою, зосередженості, уваги, інтересу до предмету читання, бажання запам’ятати і поділитись знаннями з друзями.

Про те, чому студентам потрібно більше працювати з книгою, переконливо довів доктор С. І. Білокінь.

Занепокоєння викликають школярі, які годинами сидять перед моніторами, псують зір і осанку, гають час. Що й казати, комп’ютер вабить дітей можливістю експериментувати, включатися в дійство. Набуття знань проходить на рівні образно-почуттєвих вражень, що відповідає дитячів психіці. Тобто книга вступає техніці в сфері сполучення пізнавальних елементів з розважальними.

Під керівництвом мудрих вчителів і батьків комп’ютер перетвориться на гарного помічника. Він доповнить дитині шкільний підручник, книгу, стане ще одним джерелом для пізнання нею, засвоєння світу.