2011

21 січня. О 17 год. у будинку Нац. спілки письменників України відбулася зустріч з Олександром Гаврошем. Письменника, який мешкає в Ужгороді, взяли під свою опіку колеги з НСУ. У березні Гаврошу виповнюється 40 років. Його доробок на духовній ниві значний. Його знають як поета, журналіста, драматурга, автора трьох популярних дитячих книжок, об’єднаних серією «Українська сила». Як зізнався Гаврош, він не зациклюється на одній темі, а слідує за інтуїтивними вподобаннями. Така вправність має дві сторони. Гірша, що автор поверховий. Можливо, для письменника, на відміну від науковця, і не слід заглиблюватись у предмет, бути вірним одній темі. Поверховість спричинена також методом постмодернізму, засоби якого вподобав пан Олександр. Веселі, дотепні книги, не обтяжені описами, рекомендуються дітям середнього шкільного віку. А точніше, посереднім читачам, які не читають класичної історичної літератури. Приміром, В. Яна «Чингізхан», «Батий».
Звучали хвалебні слова. Пан Олександр, зі слідами втоми на обличчі, у незмінному піджаку в клітинку, джинсах, тепленькому блакитному светрі, уважно слухав тих, хто виступав. Нікого не зупиняв, а міміка не видавала, що йому неприємні панегірики.
У хвалебний вінок загалу вплела й свою квітку. Сказала: майже всі виступаючі відзначили, що їм, дорослим, було цікаво читати книжку, яка писалася для дитини. Ці слова важать. Адже ще у першій половині 19 ст. російський літературний критик Вісаріон Бєлінський наголошував: гарний і корисний для дітей тільки той твір, який може захопити дорослих, сподобатись їм. (Чомусь обличчя декого із живих класиків осяяли криві посмішки. Чому?)
Я торкнулась архітектоніки твору про Пинтю, фольклорних у ній мотивів.
По закінченні пан Олександр усіх запрошував на «коньячок». На фуршет я не залишилась.
Мала честь спілкуватися з Гаврошем двічі: на Фестивалі дитячої книги, який відбувся в жовтні 2010 року, в стінах МКДУ, і оце сьогодні. Винесла таке. Надзвичайно цілеспрямований, мобільний, працьовитий (відгукується на всі події, в яких бере участь, чи на яких присутній) чоловік. Поводиться скромно, скромний він і в побуті. Задовольняється найнеобхіднішим і не страждає від того, що отримує малі гонорари. Про свою працю каже: «Хай іде межи люди».