Сучасна бібліотека

Ви користуєтесь послугами бібліотеки? Коли там були? Нічого вас не насторожило?
Вперше я відчула, що не все гаразд у книгозбірнях, у 2011 році. Тоді я досліджувала книги Данила Самійловича Самойловича, інфекціоніста (1744 - 1805 рр.). У Музеї медицини мені порадили скористатися фондами Медичної бібліотеки. І я не пожалкувала, що там працювала. По-перше, без проблем добралася. Розказую: від станції метро «Л. Толстого» прямувати в сторону червоного корпусу університету імені Т. Шевченка - і вже на півдорозі (точніше на розі вулиці Л. Тостого, 7) на місці.
Бібліотека, повна назва якої Національна наукова медична бібліотека України, займає будівлю, що в минулому належала київським цукрозаводчикам Терещенкам. Загальна площа приміщень майже 3 тис кв. метрів. Це найбільший науково-інформаційний заклад України, що спеціалізується в галузі медицини та охорони здоров'я. Фонд літератури медично-біологічного спрямування нараховує 1,5 млн. примірників 35 мовами світу.
Оглянувши прекрасну будівлю, тихо зайшла всередину. Вірте на слові, оздоблення стін, стелі, венеціанські величезні дзеркала, варті того, щоб відвідати будівлю навіть задля екскурсії.
Співробітник бібліотеки швидко оформив мені читацький квиток і завів у каталожну залу. Просив, коли виникнуть питання, то його покликати. Співробітниця, що прийняла замовлення, порадила вільний час зайняти переглядом періодичних видань. А їх Бібліотека, дійсно, отримувала багато. З приємністю поміж величезних на стіні портретів узнала Данила Самойловича.
Невдовзі принесли замовлену літературу. Попрацювавши годину-дві, я замислилася: чому в залі, окрім мене, жодної душі. Наступного дня така сама картина. А де читачі? З таким запитанням звернулася до співробітника Бібліотеки. «То наша біда, - зітхнув чоловік. - Всі за комп'ютерами. Матеріали шукають в Інтернеті.» Сум бібліотекара передався мені. Он скільки років минуло, а й досі у пам'яті ота пуста прекрасна зала.
В уяві літніх людей усталився образ бібліотеки, неодмінними атрибутом якої є стелажі з полком пошарпаних корінців книжок, та ще тиша. Спілкування лише по суті й шепотом. Але ті, хто побував у бібліотеках за кордоном, розказують: там гамірно. В одній залі одночасно працює кілька груп за різними темами.
Безперечно, українські бібліотеки мають працювати в ритмі часу і запитів людей. У цьому плані я великі сподівання покладала на Український інститут книги, заснований минулого року. Його перша очільниця, 30-літня Тетяна Терен, обіцяла відкрити відділ, який би опікувався бібліотеками. Ось якими Терен бачила наші бібліотеки: «Інститут за допомогою промоцій і медіаресурсу має активно пропагувати українські бібліотеки не як книгозбірні, а як сучасні хаби». Насправді бачення пані Тетяни не розходиться з таким Министерства освіти і науки України. Заходи Міністерства спрямовані на виховання молоді не лише освіченою. Набуті знання повинні перейти у практичні навики. Їх молодь використовуватиме у повсякденному житті.
Свою роботу перебудувала Національна бібліотека для дітей України (живу неподалік). Там працює багато гуртків, дії театр і музей ляльок. Якось у фойє на мене налетіли діти і мало не збили з ніг. Дітки чемно вибачилися - і рвонули на другий поверх. Виявляється, того дня клас наввипередки розгадував квест. Загалом, ця бібліотека обслуговує всіх, хто до неї завітає. 10-літній Артем, коли гостював у мене, ходив у бібліотеку, щоб на піаніно виконати домашнє завдання з музики. Ще пригадую, 1 вересня 2017 року, генеральний директор НБДУ коли вітала діток, то запрошувала їх до бібліотеки. А найпалкіше тих, хто не дружить із книжкою. Дозволяла їм гратися з книжками і навіть їх розмальовувати. Отак.
Принагідно розкажу про Кривоозерську районну бібліотеку на Миколаївщині, що визнала мене своїм партнером. Бібліотека відкрита для читачів з восьмої ранку. Якось заходжу в читальний зал. Ні, не рівно о восьмій, а 15-20 хвилин по тому. І що бачу? До комп'ютера вже прилипло двоє підлітків. За столом, обклавшись підшитими газетами, працює пані середнього віку. Можливо, готує виступ. Знаю, що о дванадцятій годині не буде вільних комп'ютерів. У цій бібліотеці проводять цікаві заходи: зустрічі з цікавими людьми, майстер-класи, презентації, демонструють фільми. Раїса Черепанова, директор Бібліотеки, все ж стурбована. Адже паперові книги читачі не так активно замовляють і читають, хоча в бібліотеці завжди людно. Молодь надає перевагу Інтернету.
: