Перший астроном Чорноморського флоту, перший директор Миколаївської морської астрономічної обсерваторії, великий вчений. Це завдяки його колосальній працьовитості, глибоким знанням, високим моральним якостям та комунікабельності Миколаїв перетворився на астрономічний центр, який знали і знають за межами нашої Вітчизни.

У Миколаєві інтенсивно будувався флот. Для його нормального функціонування необхідні геодезичні карти й оптичні прилади. Лише вони дозволяють з високою точністю визначити місцезнаходження судна у відкритому морі.
На перших порах чорноморські моряки задовольнялися картою Ж.Н. Беллена, складеною 1772 року в Парижі. Проте у відкритому морі екіпаж судна почував себе непевно, тривожно. Геодезичні карти не відповідали реальній обстановці. До того ж виникла потреба обстежити морське узбережжя і детально його описати.
Щодо історії астрономії та геодезії, то розквіт цих наук у Західній Європі припав на ХVІІІ - ХІХ ст. Досягнення науково-технічної революції сприяли удосконаленню старих кутовимірних астрономічних інструментів, а також винайденню нових. З їхньою допомогою координати зірок почали визначати з більшою точністю.
Росія, маючи неозорі кордони, прагнула закріпитися на морі. Імперія не могла обійтися без обсерваторії загальнодержавного значення. 1724 року в штаті Петербурзької Академії наук вже значилася посада професора астрономії, а через рік при Академії була побудована обсерваторія. Наукові праці російських астрономів ХVІІІ ст. переважно присвячувались астрономо-географічним і картографічним дослідженням.
За Петра І відкрилася навігаційна школа, де готували моряків і геодезистів. 1721 року цю школу перейменували на Морську академію. Навчених геодезистів направляли в різні міста Росії, де вони 1800 р. в друкарні Чорноморського штурманського училища надрукували «Таблицы полуденных склонений Солнца и видов Луны на 1801, 1802, 1803и 1804 годы, сочиненные на гринвический меридиан, по истинному времеи юлианскаго исчисления, или старого стиля»,проводили зйомки. На основі цих зйомок складалися географічні карти. В Академії моряків учили астрономічно грамотно визначати місце знаходження об'єкта на воді та суші. Але без грошових вливань устаткування академічної обсерваторії застарівало. Це завадило точності спостережень.
У цей час на перше місце виходить обсерваторія Дерптського університету. З 1814 року тут здійснював систематичні спостереження Василь Якович Струве. Разом із Гауссом і Бесселем учений заклав фундамент нового напряму в астрономії, який грунтувався на математичних і фізичних розрахунках. Спостереження Струве характеризувалися високою точністю. Його наукова і педагогічна діяльність мала велике значення для розвитку астрономії в Росії. Учні Струве, серед яких засвітився Карл Кнорре, провели ряд цікавих спостережень.
Тим часом відповідно до задуму головного командира Чорноморського флоту і портів, віце-адмірала Олексія Самуїловича Грейга 28 травня 1821 року в Миколаєві почали будувати обсерваторію. Її зводили у західній частині міста, на Спаському кургані, який мав висоту 51 м.
Грейг звернувся до Струве з просьбою рекомендувати йому на посаду директора миколаївської обсерваторії когось із його учнів. У відповідь Струве порекомендував 19-літнього Кнорре. Слід наголосити на тому, що Кнорре не займався систематично астрономією.
Проте, як показав час, пан Струве володів прозорливим оком.
7 липня 1820 року К.Х. Кнорре призначили на посаду астронома Чорноморського флоту.
Обіймав він цю посаду аж впродовж 50-ти років!
Народження. Навчання. Народився майбутній астроном 28 березня 1801 року в місті Дерпті, в родині Ернста Христофора Кнорре - професора математики Дерптського університету. Ернст Христофор вільний час віддавав астрономії, якою вельми захоплювався. Свої спостереження професор проводив у тимчасовій астрономічній обсерваторії, облаштованій у цьому ж таки університеті.
Під час копання котловану для закладення фундаменту під обсерваторію виявили рештки будівлі, можливо, античних часів.
Коли Карлу виповнилося 10 років, то він зазнав тяжкої втрати - відійшов за обрій його батько. Для того, щоб допомогти матері звести кінці з кінцями, хлопчик найнявся репетитором. Прикметно, що він навчав дітей правил математики та латинської мови значно старших за себе. Згодом Карл жив і виховувався в родині свого дядька Карла Августа Зенффа, професора мистецтв Дерптського університету. Спілкувалися в обох родинах рідною німецькою мовою. 1812 року Кнорре вступив до Дерптської гімназії, де вчився п'ять років. Далі навчався на теологічному факультеті Дерптського університету. Самостійно вивчав математику, а ночами спостерігав за рухом небесних світил. Допитливим, здібним і привітним юнаком зацікавився В.Я. Струве. Астроном узяв Карла до себе помічником. Струве заохочував Кнорре до роботи з геодезичних досліджень. Так, під його керівництвом Карл склав таблиці положення Полярної зірки у її верхній кульмінації для кожного дня 1820, 1821 і 1822 років. Допомагав і під час топографічних зйомок Ліфляндії. Під орудою Струве юнак познайомився з топографічними методами на місцевості; методикою астрономо-геодезичних спостережень для визначення азимута; довгот і широт окремих пунктів. Здобуті знання стали у пригоді Кнорре під час його самостійної роботи в Миколаєві, куди він перебрався на запрошення Грейга.

Переїзд до Миколаєва
На перших порах перебування в Миколаєві Кнорре проводив астрономічні спостереження в особистій обсерваторії Грейга. Її облаштували у будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів. Важливо, що обсерваторія була оснащена телескопом, зокрема двофутовим меридіанним кругом Лібгера. За допомогою таких засобів Кнорре отримав можливість вимірювати координати небесних світил з великою точністю. Тоді Кнорре уточнив географічну широту обсерваторії Грейга, вирахував положення зірок Малої Ведмедиці на кожний день від 1823 до 1830 року. Ці розрахунки широко використовувалися під час астрономо-геодезичних робіт у польових умовах. 1823 року Кнорре проводив спостереження за кометою, результати яких він надіслав до Німеччини Г.К. Шумахеру, видавцеві відомого журналу «Астрономічні новини». Там вони були опубліковані.
Крім занять гідрографічними роботами, Кнорре читав лекції з астрономії в Штурманському училищі. Залучав до астрономічних спостережень також морських офіцерів, зацікавлював їх.
У травні 1822 року Кнорре вперше брав участь у гідрографічній експедиції. На яхті «Твердая» чорноморський астроном займався удосконаленням визначення географічних координат деяких точок північно-західної частини Чорного моря, навчав моряків астрономічних методів навігації. По поверненні з експедиції на Кнорре чекав приємний сюрприз: як державного службовця його підвищили
до колезького асесора.
За наказом Грейга астроном відправлявся в море задля навчання гардемаринів Штурманського училища та для обсервації берегів Чорного моря. 1823 року Кнорре плавав разом із братами мічманами Володимиром і Карлом Далями.
У Миколаєві освічений, з приємною зовнішністю, гарними манерами молодий чоловік швидко освоївся. Тоді у місті діяли два неофіційні гуртки, де молодь мала змогу культурно розважитись. Ядро одного гуртка складала родина Далів. Іван Даль, в минулому лікар Луганського ливарного заводу, в Миколаєві обіймав посаду інспектора Медичної управи, змінивши Данила Самойловича. Лікар знав багато мов, у тому числі й давні. Його дружина, Юлія, могла спілкуватися п'ятьма мовами і володіла чудовим голосом. Сини Далів, Володимир і Карл, служили мічманами Чорноморського флоту і плавали на кораблях. Володимир (майбутній складач тлумачного словника великоросійської мови), уже написав декілька п'єс, які ставилися на сценах міста. Другим гуртком верховодила Анна Петрівна Зонтаг, племінниця В.А. Жуковського, дружина американця Зонтага, капітана яхти-брига «Утеха». Жінки обожнювали юного Кнорре, як писала пані Анна в приватному листі, «за его достоинства». Морська астрономічна обсерваторія будувалася. Проте час її відкриття віддалявся на декілька років. Кнорре, не повністю завантажений службовими обов'язками, почав нудьгувати. Аж тут він дізнається, що в майбутній обсерваторії планувалось установити меридіанний круг, головний інструмент астрономів. Кноре стало відомо й про таке: керування встановленням меридіанного круга лягало на астронома. До такої відповідальної роботи Карл Кнорре не був готовий. Дійсно, він ще не встиг набути потрібних знань і досвіду.
Після роздумів Карл Христофорович написав рапорт на ім'я адмірала Грейга. Чорноморський астроном просив надати йому можливість поїхати за кордон з метою поглиблення знань із астрономії. У рапорті, зокрема, писав: «Я нахожу необходимым совершить посещение астрономических инструментов художников и славнейших обсерваторий Европы».
Кошти для поїздки Морський штаб чомусь довго не знаходив.
28 січня 1824 року Грейг у своєму клопотанні писав: «Г. Кнорре не получая никак разрешения и страсно желая до отстройки обсерватории окончить путешествие за границу для приобретения все нужных практических познаний к науке его относящихся. Дабы и по сей части соответствовать ожиданиям начальства, но опасаясь, что преткновением к исполнениям желания его, есть назначение на тот предмет суммы, объявил мне готовность свою предпринять оный путь хотя на свой счет и даже пешком, прося убедительнейше о скорейшем исходотайстве позволения путешествовать».
Втручання високого покровителя дало результат - кошти знайшли й надіслали. Радісний Кнорре спішно вирушив у наукове відрядження. З Миколаєва від'їхав у червні 1825 року.

За кордоном.
Чорноморський астроном побував у 20-ти наукових центрах Європи. Надзвичайно плідним для молодого вченого виявилося відвідування рідного Дерпта. У 1821 році Дерптський університет придбав у фірми Ертеля в Мюнхені 3-футовий меридіанний круг для своєї обсерваторії. Член-кореспондент Імператорської (Петербурзької) Академії наук В.Я. Струве разом зі своїм колишнім учнем дослідили помилки положення штрихів разділеного лімба меридіанного круга, також обговорили ряд питань і проблем. Наступним пунктом зупинки для Кнорре стало місто Кенігсберг, в обсерваторії якого працював Фрідріх Вільгельм Бессель. Той прославився своїми науковими дослідженнями в теорії меридіанних інструментів, створенням першого фундаментального каталогу розташування зірок, визначенням елементів земного сфероїда, також багатьма науковими працями. Бессель, привітний, ввічливий чоловік, ознайомив молодого астронома з будовою меридіанного круга, дав цінні поради на предмет його установки.
Кнорре побував у кращих астрономічних обсерваторіях Пруссії, Німецьких князівств, Англії, Франції і Австро-Угорської імперії. Там він зустрічався з видатними вченими, переймав їх досвід роботи, відвідував лекції.

Член-кореспондент. У серпні 1827 року, збагачений новими знаннями, Кнорре повернувся до Миколаєва. Він енергійно взявся за облаштування морської астрономічної обсерваторії. Наприкінці цього ж року Кнорре був вибраний членом-кореспондентом Імператорської Академії наук Росії. Наступного року його нагородили орденом святого Володимира 4-го ступеня і перевели в 7-й клас за вислугою років.
Влітку 1833 року імператор Микола І відкликав адмірала Грейга в Петербург. Посаду Головного командира Чорноморського флоту і військового губернатора Миколаєва обійняв Михайло Петрович Лазарєв. Під керівництвом Лазарєва впродовж 1833 - 1853 років будівництво кораблів і міста розвивалося швидкими темпами.
1834 року Миколаїв відвідав французький маршал, наставник сина Наполеона. Знайомство з Кнорре на нього справило приємне враження: «Молодой, самый выдающийся человек, полный скромности и незатейливости... Я убежден в том, что он вступит в ряды первоклассных ученых».
На Миколаївську астрономічну обсерваторію покладалося виконання гідрографічних робіт для Чорноморського флоту та здійснення топографічних зйомок Північного Причорномор'я. У широкому сенсі це забезпечувало засвоєння південного регіону України, працювало на розвиток інфраструктури міст і сіл, промисловості, вітчизняної культури.
У Чорному і Азовському морях вже плавало багато російських суден. У акваторії цих морів направлялися також експедиційні загони. Вони обирали місця для встановлення навігаційних знаків; складали морехідні карти з детальним описом морів та річок, що в них впадали; визначали глибини в прибережній зоні та подалі від неї.
З деякими астрономами світового рівня Кнорре підтримував зв'язок впродовж багатьох років шляхом листування. За кордоном Кнорре замовляв найкращі астрономічні прилади, передплачував наукові праці для миколаївської обсерваторії.
Під час досліджень та вимірів експедиції підтримували зв'язок з Миколаївською астрономічною обсерваторією як такою, що мала в Чорноморському регіоні найбільш точну географічну широту і довготу, а також добре налагоджену Службу часу.
Цікаво, що талановитих офіцерів, геодезистів і гідрологів, які описували береги морів, переводили на службу ближче до Миколаєва. Там вони широко використовували у своїх роботах розрахунки Кнорре. Найчастіше користувалися «Наставлением для сыскания широты места, погрешности инструмента и состояния часов по методу Гаусса», до якого Кнорре вніс зміни. Результати астрономічнихобчислень значно покращилися.

Чорноморський астроном. Кнорре керував всіма гідрографічними дослідженнями, які проводилися на Чорному, Азовському і Мармуровому морях та їхніхузбережжях. Він охоче передавав офіцерам свій досвід і знання. Зокрема, з Кнорре тісно співпрацювали знамениті картографи брати Манганарі. Співпраця з офіцерами увінчалася плідним результатом.
Кнорре належать численні астрономічні відкриття, роботи зі спостереження комет, розрахунок їхніх орбіт тощо. До Кнорре звертався граф М.С. Воронцов та Єлисаветградська міська Дума з просьбою створити сонячний годинник. Для Одеського та Кавказького календарів він щороку висилав відомості щодо сходу і заходу Сонця і Місяця; настання і закінчення смеркання у цих містах; про фази Місяця; затемнення Сонця і Місяця тощо. Учений придбавав астрономічні прилади, періодично оглядав їх, ремонтував, видавав під час роботи в польових умовах, знову приймав. Постійно писав статті, які публікувалися у наукових журналах. Писав також книги і друкував їх у місцевій друкарні. А листування з
відомими астрономами Європи та спеціалістами з приладобудування вважав невід'ємною складовою своїх службових обов'язків.
У 1841 році Є.П. Манганарі створив «Атлас Чорного моря». А 1851 року в Миколаївській друкарні була надрукована теж важлива книга для морської справи - І.А. Шостакова «Лоція Чорного моря».
Отже, Миколаївська обсерваторія проводила колосальну роботу. І це в умовах відсутності в Карла Христофоровича, обтяженого багатодітною родиною, помічника.
Здобутки К.Х. Кнорре вже за його життя були належно відзначені. Він кавалер різних орденів і медалей, дійсний член Російського географічного та Німецького астрономічного товариств, почесний член Херсонського губернського статистичного комітету. 1871 року К.Х. Кнорре удостоєний чина таємного радника, що прирівнювалося до посади віце-адмірала. Віднині, звертаючись до Кнорре, поштиво додавали «ваше превосходительство».
На гербі Кнорре, що являєсобою щит голубого кольору з блискучими зірками, зображено два перехрещені стовбури дуба, як символи роду. На коронованому шлемі, який обрамляють зелені й голубі гілки аканта, чинно сидить гриф.
Діяльність К. Кнорре в Миколаєві продовжувалася до 1871 року.
Коли К.Х. Кнорре вийшов на пенсію, то обсерваторію передав І.Є. Кортацці. Згодом на постійне проживання із дружиною він переїхав до дітей, у Берлін. У Берліні Карл Христофорович спочив. Могила його, на жаль, не збереглася.

Книги Карла Кнорре
Стосовно творчої діяльності Карла Кнорре, то трапляються джерела, інформація яких не відповідає дійсності. «Написал несколько статей, напечатанных как в ученых журналах, так и отдельно, на русском языке», «в общей сложности, известно около 20 его научных работ», читаємо на деяких сторінках Інтернету.
На сьогодні найповніший список наукових праць К.Х. Кнорре представлений у книзі Г.І. Пінігина та С.Ф. Ераль «Династия астрономов Кнорре». Нам стало відомо, що першому Чорноморькому астрономові належить 74 праці.