Цього дня церква вшановує преподобного Нестора. Служби, які проходять у соборах Києво-Печерської лаври, і піснеспіви серед найкращих. Адже святий є покровителем Київських духовних шкіл. Гадаю, також усіх, хто навчається і пише: журналістів, письменників. У церкві цього дня не пройти, щоб поставити свічку - її передають. Рака з мощами послідовника і наступника Кирила і Мефодія, перенесена у храм, що зведений над Ближніми печерами пр. Антонія Печерського. До раки кожен може прикластися. Просять у Нестора допомоги у навчанні, підтримки у справі Словом служити Богу і людям.

Пр. Нестор у монастирі ніс послуг літописця. Головним подвигом його життя є «Повість врем'яних літ», яку він укладав близько 1112 - 1113 років. Літописець заповідав печерським ченцям продовжувати його велику справу.
Вважається, що саме з Нестора Літописця починається українська писемність.
Атож, коли я досліджувала витоки української писемності, то ніяк не могла обійти Нестора, його основного дітища «Повісті».
Подаю фрагмент із книжки «Таємничі знаки, або Біля витоків української писемності».

Про руські письмена отримуємо цінну інформацію з давньоруських літописів. Чернець Києво-Печерської лаври, історик ХІІ ст. Нестор Літописець розповідає про договори, складені у Х ст. між русами і греками. Передували їм складні політичні обставини.
У 907 році Олег пішов на греків. Військо руського князя складалося з варягів, словен, чуді, кривичів, мері, полян, сіверян, деревлян, радомичів, хорватів, дулібів і тиверців як пособників. Вони рухалися на конях і кораблях (число кораблів 2000). Греки зачинилися в Суді, а Цесароград заперли. Олег пустошив населенні місця, палив будинки, убивав людей, палив церкви. Далі його вояки поставили кораблі на колеса і напнули паруси на кораблі. Дочекавшись попутного вітру, пішли на Цесареград.
Греки, в смерть перелякані, терміново відрядили до руського князя послів. Посли прийняли всі вимоги Олега. Між собою вчинили мир князь Олег з цесарями Леон з Олександром. Бувши християнами, греки цілували хреста. А «Олега і мужів його водили вони до присяги по руському закону. Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту. І утвердили вони мир».
Учені доводять, що цього ж року був укладений договір між Греками і Руссю. «Нове написання» договору здійснили через п'ять років. Для цього 912 року послав Олег своїх мужів (15 чоловік) «налагодити мир і укласти договір межи Греками і Руссю».
Коли читаємо преамбулу договору, то щиро дивуємося. Виявляється, рівень культури наших предків був високий: «Наша світлість, більше від інших за волею божою хотячи зберегти і засвідчити таку дружбу, яка бувала межи християнами і руссю, багато разів насправді прагнули не лише просто на словах, а на письмі і з клятвою, клявшись оружжям своїм, дружбу таку засвідчити і утвердити по вірі і по закону нашому» .Або ж: «замирімося із вами, греки, дружімо один з одним від усієї душі і призволення, а ми не дамо, наскільки наша воля, статися ніякому обману чи злочинові од тих, що перебувають під рукою наших світлих князів, і подбаємо, наскільки наша сила, щоб зберегти з вами, греки, на подальші літа і назавжди дружбу немінливу й бездоганну, яку ми засвідчуємо проголошенням і написанням з клятвою. Так само й ви, греки, бережіть таку ж дружбу, незвабливу й непорушну, до князів світлих наших руських і до всіх людей, що є під рукою світлого князя нашого, завжди і в усі літа».
У ті далекі часи (нині так само) договори складали у двох примірниках, за числом сторін. А ще русичі вельми толерантно ставилися до люду іншого віросповідування. Читаємо: «...цей мирний договір учинили ми, руси, і ви, оба цесарі, новим написанням на двох хартіях, - цесаря вашого і своєю рукою, а цесар притягальним чесним хрестом і святою єдиносущою трійцею єдиного істинного бога вашого засвідчив свій договір і дав вашим послам».
Греки переймалися тим, щоб язичників схилити до прийняття христової віри. Про це робимо висновок із наступного абзацу. Так, імператор Леон вшанував послів багатими дарами. Приставив до них мужів, які показали їм «церковну красу, і палати золотії, і багатства, що було в них: золота безліч, і паволоки, і каміння дороге, і страждання господні - вінець, і гвоздіє, і багряницю, і мощі святих, повчаючи їх віри своєї і показуючи їм істинну віру. І тоді одпустив він їх у свою землю з почестями».
За князя руського Ігоря Європу потрясали війни та розбійні напади. 18 червня 941 року Ігор пішов війною на Греків. Окрім піших воїв, руський князь вів на Цесароград 10000 суден. З Ігорем варяги, руси, поляни, кривичі, тиверці, печеніги. Вони грабували, палили, нищили грецькі багаті села і міста. Літописець зі скрушним серцем наголошує: «Багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало по обох сторонах Босфору взяли, і монастирі ж і села всі вогневі оддали». Цесар Греції Роман «послав до Ігоря ліпших бояр, прохаючи і кажучи: «Не ходи, а візьми данину, що її брав Олег, і я придам іще до тої данини.» Ігор повелів печенігам пустошити Болгарську землю. А сам із даниною прийшов до Києва.
У кінці 944 року «Прислав Роман, і Костянтин, і Стефан (великі цесарі грецькі) до Ігоря послів налагодити колишній мир. Ігор тоді, поговоривши з ними про мир, послав мужів своїх до Романа». Погодивши всі спірні питання, руські посли з греками «стали писати речі обох сторін на хартію»
Зі складеного документу виплили й вельми цікаві подробиці. Дізнаємося, що руські посли мали при собі, як документ, золоті печаті, а купці срібні. Наразі дві сторони домовилися про те, що такі печатки втрачають силу. Замість печаток представлятимуть грамоту князя Ігоря до цесарства грецького. Цей договір, порівняно з першим, більш лаконічний, стислий. Особливо це помітно стосовно питань, які розглядаються у двох аналізованих договорах. Приміром стаття, де мовиться про грецький корабель, який виявлять у себе руси. У Олеговому договорі ця стаття займає 17 рядків, а у Ігоревім неповних п'ять.
Договір, складений 944 року, дихає глибокою повагою до віри греків. Прикметно, що при складанні Ігоревого договору були присутні хрещені князі. Вони «клялися своєю церквою святого Іллі в соборній церкві цесароградській Софії і притягальним чесним хрестом.» Кінець хартії життєствердний: «А коли схвалить це Ігор, великий князь, хай береже він дружбу сю правдиву, хай вона не розладнається, допоки сонце сіяє і весь світ стоїть, у нинішні».
Хартії складались мовою кожної зі сторін. Якщо з примірником договору для візантійської сторони нам все ясно і зрозуміло (був написаний грецькими літерами), то щодо примірника для руської сторони є запитання. Головне серед яких: якими письменами він був складений?

Вслухайся, друже, в слова Нестора Літописця, якими славетний монах величав Книгу: «Се є ріки, що напоюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина». Літописець не переставав повчати: «Якщо бо шукаєш ти в книгах мудрості пильно, то знайдеш велику користь душі своїй. Бо коли хто часто читає книги, то бесідує він з Богом або зі святими мужами».