Місія Кирила і Мефодія серед слов'ян

Вчора, 21 червня, в Кривоозерському будинку культури я читала для бібліотекарів району лекцію «Кирило і Мефодій - слов'янські просвітителі».
Однак ранок цього дня почався з неприємної новини. Сусідка, баба Маня, лементувала й плакала: вночі в її обійстя проник злодій. Він украв 30-літровий алюмінієвий бідон (скидала в нього побутовий папір, щоб взимку ним розпалювати дрова), сокиру, сапу, ніж.
Да, Україна не Японія. У нас крадуть усі, на всіх рівнях, у всіх містах і селах. Звучить категорично? Такий уже дістався нам від кочівників-пращурів менталітет. Вистрибнути з нього ніяк не виходить. Всі страждають, але за нагоди таки щось поцуплять.

...24 травня, в День слов'янської писемності, я опублікувала статтю про життя і діяльність Кирила і Мефодія. Хочу озвучити вступ до неї. Адже місіонерська діяльність не з'являється на пустому місці. Її появу обумовлюють обставини.
Поширенню писемності серед слов'ян сприяла християнська релігія. Відомо, що апостол Павло, вихований в Єрусалимі, подорожував з цією метою містами Європи. Святий заснував церкви у Корінті, Філіппі, Солуні. У названих містах підготував учнів, які продовжували його справу. Апостол залишав своїм учням книжки, переписувався з ними.
Пізніше, у 395 році, християнська церква розпалася на римсько-католицьку, очолювану Ватиканом, та греко-православну з центром у Візантії. Мовою першої було обрано латиницю, другої - грецьку мову і грецьке письмо.
Цінні знання про слов'ян отримуємо з руських списків ХІІ ст. Розгортаємо «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала». Дізнаємося, що люд на Русі складався з племен полян, деревлян, новгородців, полочан, дреговичів, сіверян, бужан, волинян, уличів і тиверців. «...Сиділи по другому Бугу і по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть города їх і до сьогодні. Через те називали їх греки «Велика Скіфія». ...Усі племена мали ж свої обичаї, і закони предків своїх, і заповіти, кожне - свій норов.»

У середині першого тисячоліття слов'янські племена, які заселяли Центральну і Східну Європу, межували на півдні з Грецією, Італією та Візантією. Народи цих країн були цивілізованими, користувалися буквеним письмом. Слов'янські племена характеризувалися войовничими рисами. Озброєні, вони порушували кордони південних сусідів. Густо заселені місця грабували і спалювали, людей продавали у рабство. Для того, щоб стримати слов'ян, окультурити їх, Рим та Візантія відправляли до них місіонерів. Ті схиляли «варварів» до християнської віри.
Найяскравішими зірками серед місіонерів вважають рідних братів Кирила і Мефодія. Їх називають рівноапостольними, слов'янськими просвітителями. Вони є авторами письма, на основі якого був створений український алфавіт. Брати відстоювали самобутність слов'янської культури. Ними підготовлено ґрунт для розквіту давньослов'янської літератури.

Хіба не перегукується кінець ІХ ст. з нашим часом? Минуло тисячоліття, а бажання заволодіти чужим майном, пошити не хитрого в дурні, живе, не зникає. Більше того, процвітає.
Називаю бібліотекарів своїми друзями. Це місіонери, що несуть співвітчизникам книги, прагнуть їх окультурити.
З такою місією серед слов'ян ходили Кирило з Мефодієм.