Щодо нищення памяток культури

Попереднім дописом я виступала проти нищення будівель, пам'ятників, книг, загалом пам'ятників культури.

За приклад зрілості нації, її розквіту і далекоглядності взяла німців, зокрема пам'ятник радянському вояку з дівчинкою на руках, що в Берліні, Трептов-Парку. До слова, названий пам'ятник входить в меморіал Вучетича, який був затверджений Сталіном. Відомий факт. На Дрезден у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року скинули чотири тисячі бомб. Під руїнами й у вогні загинуло до 250 тисяч людей, переважно цивільних. Проте меморіал з пам'ятником радянського солдата й досі муляє очі.

Можливо, тільки нам, нетерплячим. Бо ми такі. Завзяті. Відкидаємо й розбиваємо все, що заважає рухатися вперед, до Європи. Та чомусь гадюка-доля не милостива до нас. Не хоче усміхнутися українцям-браттям.

І чому, скажіть?