Про ікони в клініках

На ікони в кабінеті лікаря вперше звернула увагу після Чорнобильської трагедії, в ендокринолога. Треба сказати, що в помешканнях, де жила, завжди були ікони. Маю на увазі хати дідів, батьків, мої. Не дивно, що пройнялася повагою до того ендокринолога. Упродовж кількох років зверталася до нього за консультацією. Трохи пізніше оперували ногу моїй сестрі у клініці, що на вулиці Воровського. У кабінеті хірурга Леоніда Петровича Кукурузи теж були ікони. Мовиться наразі про минулі часи. Прокляті в сенсі релігії, радянські.

В роки Незалежності святі образи, напевне, незамінний атрибут кожного кабінету лікаря. Мене, віруючу, вони не дратують, а налаштовують на спокій, довіру до спеціаліста.

Насправді, роздуми про місце ікони в лікувальному закладі викликав перегляд останньої частини російського телесеріалу «Скліфасовський», який по праву можна назвати енциклопедією сучасного життя. Ні, ікон в кабінетах і палатах я зором не шукала. Просто насторожило ставлення до віруючих людей. Негативну реакцію викликає старша медсестра, що частенько хреститься. За природою вона стукачка, бо про все доносить своєму начальнику. Це вона схилила бухгалтера Олю відвідувати храм, коли в жінки виникли проблеми зі зачатим плодом. На цьому ґрунті Ольга міняється в бік негативу. Її чоловік Сергій (класний хірург) стає роздратованим, неспокійним. Подружжя свариться, відчужується. Ось так.

Парадоксальна ситуація. Того, хто створив небо і землю, води, рослини і тварини для блага людини і її саму, замовчують. Бачите, не модно. Зате хорошим тоном вважається критикувати Його воїнів. 

Тепер щодо твіру. Мається на увазі річ, створена людиною, зокрема книжка, фільм. Як би автор не старався сховати свої комплекси, погляди, переконання, а вони таки покажуть роги. І багато чого (між рядками) розкажуть про свого творця. Я серед тих глядачів, що не досліджують родовід і сімейний склад режисера, артистів. Те, віруючі вони, чи ні. Для мене фільм - це відпочинок, забуття, ковток повітря. Хоча, як інтелектуальна праця, звичайно, викликає роздуми. На кшталт оцих.

Принагідно наведу цитату сучасного богослова О. І. Осипова:«Прогресс, отрицающий Бога, становится регрессом, цивилизация - одичанием, свобода - одичанием и рабством. Человек, совлекая образ Божий, совлекает и образ человеческий и возревает об образе зверином».1 лютого