Валерій Жуква

Вчора побувала на творчому вечорі письменника Валерія Гужви з нагоди його 80-річчя, що впроходив у великій концертній студії Будинку звукозапису Національної радіокомпанії України.
Загалом від вечора гарне враження.

Публіка в основному зріла, як і сам ювіляр. У Слабошпицького талант підмічати в автора гарні якості. Такі, що й сам чоловік про них не здогадується. Сказав, що Гужва у творчому розгоні, його вірші класичні, з музикою, а закінчуються афористичним рядком. А нині пишуть білим віршем, бо так їх легше перекладати за кордоном.

Любов Голота назвала Гужву розмисливим поетом, не самозакоханим, і за суттю - чоловіком.

Тетяна Цимбал читала вірші ювіляра.

Звучало багато афоризмів: «Поет інший, ніж усі», «Критики поета – це його сучасники. А сучасники несправедливі», «Ми живемо в час варваризації», «У хорошого поета музика звучить у віршах. Композитор повинен іти за ним», «Говорячи про щось, ми говоримо про себе» (Слабошпицький), «Ми тут приблизно однієї осені» (Цимбал), «Сучасна поезія втрачає культуру мови. Спустошення мови обертається спустошенням душі», «Давай людям живу руку – це буде поміч. Бо після смерті – це память» (Любов Голота),

Виступали Леонід Горлач, Володимир Біленко, Сергій Грабар, інші.

Майже всі згадували російських письменників, цитували їх. Що скажеш? Така місія у Осені – згадувати Весну та Літо.

Сергій Гальченко побажав ювіляру много благих літ.

На святковому вечері виступали чудові барди Наталя Бучель та Богдан Дощ. Чи доречно на вечорі поета виконувати пісню на слова іншого поета? Приміром, звучала пісня «Два кольори». Правда, Гужва плескав у долоні. А інший сприйняв би це як ляпас: мовляв, ось як треба писати.

У фойє продавали книги видавництва «Ярославів Вал». Я звернула увагу на те, що вони всі у твердих, яскраво ілюстрованих обкладинках. Видавництво приватне і йому, напевне, не вигідно продавати дешеві книжки. Прикро, бо ж Слабошпицький, пригадую, через канадського мецената був причетний до просвіти зубожілого  народу. До того ж і редакція газети «Слово Просвіти» дружить із ним.
 
Але як би там не було, але саме Михайло Слабошпицький підтримав Валерія Гужву, пауза в творчості якого розтягнулася на цілих пятнадцять років. 

Гужва: «Не мислю себе без роботи. Не можу не працювати за письмовим столом». Робота дає мені надзвичайне задоволення. Я вчився і продовжую вчитися у храмі Слова. Намагаюся зробити текст довершеним».

Ювіляр подякував присутнім за те, що вшанували його і прийшли на його вечір творчості. Також побажав нашій державі миру і здоровя.
30.01.16