Урок від пророка

Григорій Савич тікав від світу і на схилі життя тішився, що світ його ловив, як зайця, але не спійняв. Сковороду надихали небожителі та їхні закони, а земні клопоти відвертали. Я не знайшла в мудрих працях пророка і вболівань за долю Правобережної України. Там Гонта, орудуючи ножем і шабелькою, вирізав поляків. Не уникнули кари й ті українські родини, що породичалися з бідними поляками шляхом шлюбу. До них так само вночі приходили: в хаті залишали трупи, а в хліві пустку.
Наш мудрець, перебуваючи в Харкові, «покорив гнів і прочіє страсті» і складав байки. Восьму байку присвятив соціальному устрою та потрібності держави.
«Голова и Тулуб
– Чем бы ты жива была, – спросил Тулуб Голову, – если бы от меня жизненных соков по части в себя не вытягивала?
– Сие есть самая правда, – отвечает Голова, – но в награждение того мое око тебе светом, а я вспомоществую советом.»
Для недогадливих читачів під байкою автор подав підказку, абоСилу:
«Народ должен обладателям своим служить и кормить.»
Отже, обираймо гідних «обладателей». Із зірким оком та розумним серцем.